HTTPS і сертифікати: що доводить замок, а що ні

Перше заняття згадувало, що адреси https:// використовують шифрування. Це заняття уважніше розглядає, як налаштовується це шифрування, за що насправді ручається іконка замка у вашому браузері, і де закінчується його гарантія.

TLS: протокол за замком

HTTPS — це звичайний вебпротокол, HTTP, що працює всередині Transport Layer Security (TLS), протоколу, вперше опублікованого 1999 року і зараз у версії 1.3. Навчальний центр Cloudflare підсумовує, що досягає TLS, у трьох частинах: шифрування, що приховує дані від будь-кого іншого в мережі; автентифікація, що перевіряє, чи ви справді спілкуєтеся з тим сервером, з яким думаєте; і цілісність, що виявляє, чи змінилися дані під час передавання. Перш ніж обмінятися будь-яким вмістом, ваш Mac і сервер виконують «рукостискання TLS»: вони домовляються про версію TLS, домовляються про криптографічні методи для використання й генерують ключі, що зашифрують решту сесії.

Що насправді засвідчує сертифікат

Щоб це рукостискання щось означало, вашому браузеру потрібен доказ того, що відкритий ключ сервера справді належить сайту, який ви ввели. Цей доказ — сертифікат TLS. За Cloudflare, сертифікат об’єднує доменне ім’я, відкритий ключ, дату закінчення терміну дії та цифровий підпис того, хто його видав: центру сертифікації (CA), організації, якій уже довіряють ваш браузер і операційна система. Let’s Encrypt, широко використовуваний безкоштовний центр сертифікації, прямо описує процес: перш ніж видати сертифікат, його програмне забезпечення перевіряє, чи справді запитувач контролює домен, наприклад просячи опублікувати конкретний файл на цьому сайті чи конкретний запис DNS. Лише після цієї перевірки він підписує сертифікат.

Це важливо, бо визначає межу того, що доводить стандартний сертифікат. Він доводить, що той, хто його запитав, контролює доменне ім’я в цей момент. Він не перевіряє бізнес за сайтом, не перевіряє, чи чесний оператор, і не обіцяє, що вміст безпечний. Будь-хто, включно з шахраєм, може зареєструвати домен і отримати для нього дійсний сертифікат за лічені хвилини.

Правильне читання замка

Посібник Surveillance Self-Defense від Electronic Frontier Foundation прямо каже про основну суть: «Те, що сервіс використовує HTTPS, не означає, що сервіс повністю захищає конфіденційність своїх користувачів». HTTPS захищає трубу; він нічого не каже про те, що місце призначення робить з тим, що приходить через неї. Той самий посібник зазначає, що HTTPS приховує від мережевих підслуховувачів, яку сторінку сайту ви відвідали, але сам сайт усе одно отримує все, що ви вводите — пошукові запити, повідомлення, входи — у відкритому вигляді, бо він — інший кінець зашифрованого з’єднання, а не його спостерігач.

Самопідписані й прострочені сертифікати

Cloudflare також пояснює, що відбувається без довіреного центру сертифікації: будь-хто може створити власний «самопідписаний» сертифікат, але в браузерів немає зовнішнього органу, щоб його звірити, тож вони позначають такі сайти як небезпечні чи взагалі відмовляються їх завантажувати. Прострочений сертифікат дає подібне попередження. Жодне з попереджень не обов’язково означає, що триває атака, але воно означає, що браузер наразі не може перевірити, з ким спілкується, — а це саме та перевірка, для якої призначений TLS.